Журнал "Семья и дом"
Українська балада для Англійської королеви
Отримавши майже 1 000 (!) рентген опромінення в 17 років, Неоніла Лагодюк перемогла хворобу й стала єдиною у світі жінкою-джазовим композитором!
...Вона сідає за рояль і... Ні, не грає, не виконує музики, а починає її творити – серцем, душею і руками. Руками, яким лікарі винесли вирок ще 1974-го...
ВЛАСНИЙ ЧОРНОБИЛЬ
Нелю Лагодюк із Богуслава київська музична еліта визнала вундеркіндом у далекому 1963-му. Вже п’ятирічною дівчинка на слух могла відтворити будь-яку, навіть найскладнішу, мелодію. У шість років вона опинилася у Києві в школі імені Лисенка, цілий рік мешкала у викладача – геніального маестро професора Бориса Міліча. Успішно закінчивши столичний заклад, Неля збиралася вступати до консерваторії, на неї чекала блискуча кар’єра. Але...
– Спочатку я гадала, що просто «переграла» руку, як це буває у професійних музикантів, – розповідає Неоніла Георгіївна, – та лікарський вердикт був невтішним – гангліоневроз – хвороба стареча й аж ніяк не властива такому юному віку. Медики лише стенали плечима. Мене поклали в інститут геронтології, призначили 11 сеансів опромінення. Вже згодом, у Москві, куди я «по блату» потрапила на консультацію, сказали, що за таке треба судити.
Тоді ж, 1974 року, Неля отримала майже 1 000 рентген грізних променів. У важкому костюмі з освинцьованої гуми було важко мріяти про музику. Втім вона мріяла, навіть попри пекельні напади болю, що тривали по три дні й знерухомлювали ліву руку. Не лише мріяла, а й навчалася – музики й... бальних танців! Усупереч хворобі, всупереч переконанню оточення (подеколи радісно-заздрісному), що на Лагодюк як на музикантові можна поставити хрест. Неоніла Георгіївна впевнена: у той скрутний час не зламатися допомогли не лише жага мистецтва і вперта вдача, а й молитви дідуся, який був дуже віруючою людиною.
ЄДИНА У СВІТІ!
Нині Неоніла Лагодюк не просто автор 600 (!) класичних, естрадних і джазових творів. Її феномен у тому, що жінка-джазовий композитор, явище унікальне для світової музичної культури ЗАГАЛОМ! За винятком хіба Ліл Армстронг, яка в оркестрі чоловіка Луї Армстронга віртуозно виконувала бугі. За зізнанням самої Нелі Георгіївни, друзі-музиканти на її прохання всю світову електронну мережу перетрусили і купу літератури перегорнули в пошуках творчих аналогій, але так нічого й не знайшли.
– Нині джазові концерти збирають у нас повні зали, – каже пані Неоніла про стан сучасної джаз-культури в Україні, – але джаз і досі є неформатною музикою. Й нічого не зміниться, доки джазові теми не почнуть співати і танцювати, як свого часу це було у Сполучених Штатах.
Відтак феномен Неоніли Лагодюк, по суті, єдиної за всю історію світової музичної культури жінки-джазового композитора, втілився й у підручнику «Школа джазового виконавства» (якому, до речі, теж нема жодних світових аналогів! – О.С.), і в унікальній методиці швидкого опанування клавіатури. Вона дає змогу лише за два роки (!) сягнути такого рівня володіння інструментом, для якого зазвичай треба закінчити сім класів музичної школи. На майстер-класах, що їх Неоніла Георгіївна проводить в Україні та за її межами, учні, які досі «блукали по клавіатурі», вже з другої спроби починають демонструвати справжню «фірму».
– За 28 років викладання я збагнула: дуже талановитих дітей насправді мало, – розповідає маестро. – Але є дітки зацікавлені, є ті, яких батьки силоміць тримають у музичних школах і які потім, з полегшенням зітхаючи, віддають атестат татові-мамі. До сьомого класу вони просто втомлюються грати гами та етюди й згодом усе це успішно... забувають!
А новий підручник Неоніли Лагодюк «Школа гри на слух», що невдовзі вийде обмеженим накладом, допомагає опанувати сольфеджіо й може навчити підбирати мелодії навіть таких «чайників», як автор цього матеріалу, який фортепіано бачить по телебаченню раз на тиждень.
«Я ГРАЛА НАВІТЬ ТОДІ, КОЛИ ЦЕ БУЛО ФІЗИЧНО НЕМОЖЛИВО!»
2004 року «Балада королеві» Неоніли Лагодюк посіла третє місце в рейтингу світових досягнень у музиці медіаімперії Бі-Бі-Сі. На переговорах з радником королеви Великої Британії було домовлено, що українка виконуватиме власні твори в Букінгемському палаці для королівської сім’ї та персонально королеви Об’єднаного Королівства. Але втрутилися українські політичні реалії (себто вибори), які затримали британський бенефіс Неоніли Георгіївни. Втім до нового 2008 року джаз у виконанні української композиторки почує не лише англійський маєстат, але й англійська музична еліта, для якої пані Лагодюк проведе майстер-клас.
– На створення «Балади...» надихнув чотиригодинний концерт з нагоди ювілею королеви Великої Британії, що його переглянула на одному духу. А також книжка «Королева Вікторія», – розповідає зачарована вікторіанською епохою геніальна українська піаністка.
З-під її пера (а нотний записничок вона завше носить із собою й навіть серед ночі може прокинутися, аби записати нову мелодію) вийшло два компакт-диски. Ще десять чекають своєї черги. Творити музику Неоніла почала 1997 року, а перший диск записала 2002-го.
– За день до запису мені зробили глибоку блокаду руки сильними знеболювальними й заборонили більш як тиждень навіть наближатися до інструмента. Але усього через добу записала 25 п’єс за... півтори години, – згадує Неоніла й додає, що роки болю та перешкод навчили її жити «всупереч усьому і незважаючи ні на що».
У 80-х почалися проблеми і з правою рукою. Через хворобу навіть хотіла змінити фах – стати мистецтвознавцем, але однаково грала з оркестром, викладала, а 1991 року вступила на естрадне відділення тоді ще Київського інституту культури. Адже класичну музичну освіту через недугу так і не здобула, провчившись у консерваторії два з половиною роки. Зізнається пані Неоніла, що нерідко доводилося виходити на сцену й сідати за інструмент з перебинтованими та онімілими руками, але любов до музики і творчість щоразу важили більше, ніж біль. А біль інколи ставав пекельним...
За кількістю виданих підручників і за вагою внеску в українську та світову культуру Неоніла Лагодюк давно кандидат наук і заслужений діяч мистецтв, хоча й досі не має ні першого, ні другого офіційного звання. Вона – автор джазової школи світового рівня, хоча нині є звичайним викладачем Київської музичної школи №1 імені Кирила Стеценка. Вона геніальна й неповторна – як у творчості, так і в протистоянні неласкавій долі. Але найважливіше: Неоніла Лагодюк – донька цієї землі. Землі, щедрої на життєві скорботи і на людей. Людей, які так часто тримають на плечах небо світу...
Олександр СІНКЕВИЧ
Ссылка на источник http://simya.com.ua/articles/2/6710/
Отримавши майже 1 000 (!) рентген опромінення в 17 років, Неоніла Лагодюк перемогла хворобу й стала єдиною у світі жінкою-джазовим композитором!
...Вона сідає за рояль і... Ні, не грає, не виконує музики, а починає її творити – серцем, душею і руками. Руками, яким лікарі винесли вирок ще 1974-го...
ВЛАСНИЙ ЧОРНОБИЛЬ
Нелю Лагодюк із Богуслава київська музична еліта визнала вундеркіндом у далекому 1963-му. Вже п’ятирічною дівчинка на слух могла відтворити будь-яку, навіть найскладнішу, мелодію. У шість років вона опинилася у Києві в школі імені Лисенка, цілий рік мешкала у викладача – геніального маестро професора Бориса Міліча. Успішно закінчивши столичний заклад, Неля збиралася вступати до консерваторії, на неї чекала блискуча кар’єра. Але...
– Спочатку я гадала, що просто «переграла» руку, як це буває у професійних музикантів, – розповідає Неоніла Георгіївна, – та лікарський вердикт був невтішним – гангліоневроз – хвороба стареча й аж ніяк не властива такому юному віку. Медики лише стенали плечима. Мене поклали в інститут геронтології, призначили 11 сеансів опромінення. Вже згодом, у Москві, куди я «по блату» потрапила на консультацію, сказали, що за таке треба судити.
Тоді ж, 1974 року, Неля отримала майже 1 000 рентген грізних променів. У важкому костюмі з освинцьованої гуми було важко мріяти про музику. Втім вона мріяла, навіть попри пекельні напади болю, що тривали по три дні й знерухомлювали ліву руку. Не лише мріяла, а й навчалася – музики й... бальних танців! Усупереч хворобі, всупереч переконанню оточення (подеколи радісно-заздрісному), що на Лагодюк як на музикантові можна поставити хрест. Неоніла Георгіївна впевнена: у той скрутний час не зламатися допомогли не лише жага мистецтва і вперта вдача, а й молитви дідуся, який був дуже віруючою людиною.
ЄДИНА У СВІТІ!
Нині Неоніла Лагодюк не просто автор 600 (!) класичних, естрадних і джазових творів. Її феномен у тому, що жінка-джазовий композитор, явище унікальне для світової музичної культури ЗАГАЛОМ! За винятком хіба Ліл Армстронг, яка в оркестрі чоловіка Луї Армстронга віртуозно виконувала бугі. За зізнанням самої Нелі Георгіївни, друзі-музиканти на її прохання всю світову електронну мережу перетрусили і купу літератури перегорнули в пошуках творчих аналогій, але так нічого й не знайшли.
– Нині джазові концерти збирають у нас повні зали, – каже пані Неоніла про стан сучасної джаз-культури в Україні, – але джаз і досі є неформатною музикою. Й нічого не зміниться, доки джазові теми не почнуть співати і танцювати, як свого часу це було у Сполучених Штатах.
Відтак феномен Неоніли Лагодюк, по суті, єдиної за всю історію світової музичної культури жінки-джазового композитора, втілився й у підручнику «Школа джазового виконавства» (якому, до речі, теж нема жодних світових аналогів! – О.С.), і в унікальній методиці швидкого опанування клавіатури. Вона дає змогу лише за два роки (!) сягнути такого рівня володіння інструментом, для якого зазвичай треба закінчити сім класів музичної школи. На майстер-класах, що їх Неоніла Георгіївна проводить в Україні та за її межами, учні, які досі «блукали по клавіатурі», вже з другої спроби починають демонструвати справжню «фірму».
– За 28 років викладання я збагнула: дуже талановитих дітей насправді мало, – розповідає маестро. – Але є дітки зацікавлені, є ті, яких батьки силоміць тримають у музичних школах і які потім, з полегшенням зітхаючи, віддають атестат татові-мамі. До сьомого класу вони просто втомлюються грати гами та етюди й згодом усе це успішно... забувають!
А новий підручник Неоніли Лагодюк «Школа гри на слух», що невдовзі вийде обмеженим накладом, допомагає опанувати сольфеджіо й може навчити підбирати мелодії навіть таких «чайників», як автор цього матеріалу, який фортепіано бачить по телебаченню раз на тиждень.
«Я ГРАЛА НАВІТЬ ТОДІ, КОЛИ ЦЕ БУЛО ФІЗИЧНО НЕМОЖЛИВО!»
2004 року «Балада королеві» Неоніли Лагодюк посіла третє місце в рейтингу світових досягнень у музиці медіаімперії Бі-Бі-Сі. На переговорах з радником королеви Великої Британії було домовлено, що українка виконуватиме власні твори в Букінгемському палаці для королівської сім’ї та персонально королеви Об’єднаного Королівства. Але втрутилися українські політичні реалії (себто вибори), які затримали британський бенефіс Неоніли Георгіївни. Втім до нового 2008 року джаз у виконанні української композиторки почує не лише англійський маєстат, але й англійська музична еліта, для якої пані Лагодюк проведе майстер-клас.
– На створення «Балади...» надихнув чотиригодинний концерт з нагоди ювілею королеви Великої Британії, що його переглянула на одному духу. А також книжка «Королева Вікторія», – розповідає зачарована вікторіанською епохою геніальна українська піаністка.
З-під її пера (а нотний записничок вона завше носить із собою й навіть серед ночі може прокинутися, аби записати нову мелодію) вийшло два компакт-диски. Ще десять чекають своєї черги. Творити музику Неоніла почала 1997 року, а перший диск записала 2002-го.
– За день до запису мені зробили глибоку блокаду руки сильними знеболювальними й заборонили більш як тиждень навіть наближатися до інструмента. Але усього через добу записала 25 п’єс за... півтори години, – згадує Неоніла й додає, що роки болю та перешкод навчили її жити «всупереч усьому і незважаючи ні на що».
У 80-х почалися проблеми і з правою рукою. Через хворобу навіть хотіла змінити фах – стати мистецтвознавцем, але однаково грала з оркестром, викладала, а 1991 року вступила на естрадне відділення тоді ще Київського інституту культури. Адже класичну музичну освіту через недугу так і не здобула, провчившись у консерваторії два з половиною роки. Зізнається пані Неоніла, що нерідко доводилося виходити на сцену й сідати за інструмент з перебинтованими та онімілими руками, але любов до музики і творчість щоразу важили більше, ніж біль. А біль інколи ставав пекельним...
За кількістю виданих підручників і за вагою внеску в українську та світову культуру Неоніла Лагодюк давно кандидат наук і заслужений діяч мистецтв, хоча й досі не має ні першого, ні другого офіційного звання. Вона – автор джазової школи світового рівня, хоча нині є звичайним викладачем Київської музичної школи №1 імені Кирила Стеценка. Вона геніальна й неповторна – як у творчості, так і в протистоянні неласкавій долі. Але найважливіше: Неоніла Лагодюк – донька цієї землі. Землі, щедрої на життєві скорботи і на людей. Людей, які так часто тримають на плечах небо світу...
Олександр СІНКЕВИЧ
Ссылка на источник http://simya.com.ua/articles/2/6710/
Редактор сайта - Анна Приходько